Храм конвалій

Є слова, що білі-білі
Як конвалії квітки…
О. Олесь

Храм конвалій – це диво вночі!
Білі куполи світло налляли,
Ти мене пригортав наче лялю.
Ми молилися: не розлучи!

Відчинялись нам брами беріз,
Розступалися липи і клени.
А любистки? – горіли зелено.
Я – в обіймах! – примлів верболіз.

На твоїм найріднішім плечі
Моє серце дитинно приспалось.
О, ці дзвони! – мене всю спивали!
Білий храм.
   … білий голос свічі…

…Учорашній?
   Приблудний?
      Хто ти?..
Білий дощ уночі… храм конвалій.
Дві сльози – загорілись, відпали,
Розірвавши слова на склади:
Віт-Ра-ми. –
   Світ. Храм. Ми.

24.06.97