рондель | Людмила Ромен

Лунарія

На спомин про маму і бабусю Як квітне трепетно в дворі лунарія! Любила квіт бабуся й мама. Спомин… Все чую

Життя – не ронделі. Дня першого тричі не буде повтору. І другий – тобі не озветься, не прийде в день

Ронделі – ошатно виладувані, наснажені щирою і водночас високою думкою, глибинно занурені в наше прадавнє моральне й етичне світоладування, де

Ми живемо в часи, коли все вже відкрито, коли новизна й оригінальність – рідкісні або майже нереальні явища. А в

Коло ронделів Моєму древньому місту Ромен присвячується 1. І мертва, і жива, і… ще ненарожде́нна Душа – як магма, на

О хто ж розрадить вічну материнську тугу!?. Вона така висока, сину, – кожен день зеніт. Зозуленька повік не докує тобі