природа | Людмила Ромен

Славень красі

Як любо, як безмежно любо жити, Дивитися на білий Божий світ, Впиватися повітрям чистим І слухати, як б’ється серце Боже.

Триптих Хтось хижий душу заселив твою Примарним дивом неживої казки. Ти – поле бою… І у тім бою Я зазнаю

Замовляння любові Летів Святий Ярило, сам весь білий, під ним білий кінь, – люби мене, не покинь. Сипав квітами Світом

Медитація Ніч яка місячна! Знову не сплю, бо люблю! Жриця кохання, вогню і вина, – таїна. Хто посадив ночі чорних

Людмилі Ромен, котра обрала своєю музою берегиню прадавніх витоків нашої духовності, що тримають нерозривний зв’язок людини, природи і космосу як

На поцілунки квітень зголоднів, І сік беріз – жагою квітню в груди, І вітер, мов коханий, підступа До голих пліч