Симфонієта Світлій пам’яті сина Володимира 1. Сопранове соло сльози… Супроти скорботної самоти світило Сонце, – сміялося, сіяло синь сокирок синовими
Мітка: Людмила Ромен
Ой, навіщо мені листя…
Слова Олександра Олеся. Музика Людмили Ромен. Ой, навіщо мені листя, Коли вже іде зима, Коли холодно вже стало І пташок
Родини фортеця
Сім’я – це основа традицій, родини фортеця, Де мудрість батьків дітям стелить в житті добрий слід, Де батько і мати
ОБрази, обРАзи, обраЗИ
В Сумській міській бібліотеці ім. Т. Шевченка відбулася презентація нової унікальної збірки віршів — оригінальних тавтограм української поетеси Людмили Ромен
Джерело
Джерело дзюркоче (десь-то долинають далекі дзвони), доспівує, допиває дзеленчання; дохлюпало думи джмелиним дзумкотінням, дополоскало днину… Дивишся донизу: дерева до дна
У морі буднів сих…
У морі буднів сих піднять вітрило – і до Вас – любить! Литаври тіла, – вже не втримать сонячного згуку.