Осінь. Дні вагомі, наймудріші, «Сад пісень» співа шляхи Сковороди… В павутинні примостилась тиша – Смокче лапку тихо, вмочену в меди.

Осінь. Дні вагомі, наймудріші, «Сад пісень» співа шляхи Сковороди… В павутинні примостилась тиша – Смокче лапку тихо, вмочену в меди.
Доземний уклін тобі, Учителю Вчителі, дорогі вчителі, Ви, як зорі ясні на землі, В душі сієте зерна любові Материнським своїм
Рондель О Вічносте моя, ти вся з Любові! Невидима ріка, що нас єдна. Ось зірка притулилась до вікна – Запроменилася
З ДНЕМ ПОЕТА і ПОЕТКИ! ПОЕТ Словами згора, мов та свічка, Поет, Доточує світла в Шляхи наші зоряні. Не тільки
Калейдоскоп космосу – космеї – колоритні красуні краю, композиція КОНсонансна, кольорові капелюшки кружляють коло колодязя; кроткі, креативні, констатують кабалістичні КОНи…
Минула день чергових роковин… Від того Серпня – косовиця. Я – покіс… А ти – як сонечко на житнім колосочку.