душа | Людмила Ромен

Гроза

Гроза… А душі з Богом знов не говіркі. В природі ґвалт. Землі і неба протиріччя. Жбурляє вітер хвищу прямо ув

З журбою радість обнялась… В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. І з дивним ранком ніч злилась, І як мені

Сергій Кривонос, поет з с. Сватове, що на Луганщині переклад Людмили Ромен * * * Сяйвом вересня вулиці світять, Зорепил

Очі ромашок (не монашок) такою красою розкрилися розтопилися під сонцем (не сон це!) – цятки густі золотого меду до тебе!

Яка рожева ніжність квітувань півонії! Черпа натхнення днина, і душа вбира красу. Між пелюстками, як перлинки, сховано росу, І руки

Слова Людмили Ромен Музика Людмили Гудкової-Ромен 1. Древнє місто кличе в гості Завітати радо вас. Ромен-зілля сяє в росах, Їх