Біль України

Білим болем квітнуть вдови…

Скрізь весна. Та не в Бахмуті:
Чорно, димно… Життя – стерто.
Вої – в молитви закуті,
В вічі заглядають смерті.

Пух летить з пісень тополі,
Свічка пам’яті все вища…
А в Бахмуті – гине молодь,
А в Бахмуті – кулі свищуть!

Розривається на шмаття
Батька, мужа, сина тіло, –
Мати: зойк! – прокляття кату!
…А весна ж! Конвалій!.. біло!

Навіть в тиші тимчасовій
Сон скипає кров’ю, криком!..
Білим болем квітнуть вдови…
Квітне буз: ламає лікті…

15.05.23

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *