Минула день чергових роковин…
Від того Серпня – косовиця. Я – покіс…
А ти – як сонечко на житнім колосочку.
Світлину свічка гріє. Скрапує день-віск.
Слізьми скропляю материнський біль, синочку…
Від того Серпня – смеркло серце. Як живу?..
Роздвоєння. Водночас день і нічка,
Душ наших снами колихаю перезву,
Щодня зі сну вертаюся із Лети-річки…
Щодня отак, мій сину… А іще ж – війна.
До тебе йду повз сотні прапорів! Могили,
Не оминуть оцих пекучих поминань…
Маленьке сонечко моє, зігрілась…
15.08.24