Очі ромашок
(не монашок)
такою красою розкрилися
розтопилися
під сонцем (не сон це!) –
цятки густі золотого меду
до тебе!
до тебе!
закликаю
благаю
молю
слова мої почуй
усю до краплинки зночуй
прогорни пелюстки
та не рви
не гадай –
лоно краси пізнай!
і
ось моє личко!
(де ж твоя свічка?!)
віки вікувати
в обійми літати
жадати!
(не спогадуючи дати)
Золотого цілунку –
хмільного трунку
приручати (ячати!)
блискавки Перунові
Любові!
Любові!
вогненний цвіт папороті
вустами зривати!
Купальської ночі
ласкати!
пірнати!
(Дажбоже мій, Господи!)
мати
і йми́ти тебе
на білих клавішах неба
музика
музика грому!
в мені до стому
століття
епохи минають
а я й досі тебе кохаю
Світи колисаю
(і ті що нас не єднали
ми Світ Богом даний
самі розділяли)
Ось рунні трави
Веди по законам Прави
Росяна свіжа стежина
я – твоя!
Твоя єдина
Біле полум’я!
полум’я наших тіл!
О ця магія танцю!
моє диво ти – мій обранцю
мій Золотий Чоловіче
Золотого Віку!!!
Як гарно, Людочко)))
Рада, що сподобалось!