Ніч яка, Господи,
місячна, зоряна!..
Михайло Старицький.
Звечоріло.
Засіявся зернятками-зорями звід,
замиготіли, заясніли знаки зодіаку.
Задивилася залюблено:
зорі завжди заворожують,
засновують,
заманюють заглянути за засвіт.
Злинула, захотілося заспівати,
згадати…
Затишно, задушевно.
Заспівалося: «Зоряна, з’яснена…»
Зачула зіронька, заяскріла,
заблимала здалеку,
зірвалася,
зблиснула злякано –
здалося зойкнула…
Закотилася «зморена»,
змаліла,
згасла, зітліла,
зникла замістям…
захололою золою…
Звичай загадувати замрії здавен –
затаєно замислилася:
задумане здійсниться,
зладиться?..
10.12.22
Зі збірки “Образи, обрАзи, образИ”, 2023.