На спомин
Маленька хатонько убога, –
Наш сховок серед лютої зими,
Громничний* запалила Вогник,
Крижинно-вмерзлими у ніч крильми.
У серці смутки – білі квіти.
На простирадлі теж – німі сніги.
О, замети нас, Білий Світе,
За снігом-болем – Сонця береги!
Отут в хатиночці (пожити б!),
Лишень би – вікна!
Вікна!
Без дверей!
Щоби ні вийти, ні впустити!
(О, хто це серце бідне розбере?!).
Вогонь палав.
І бились тіні.
Ми – Літо і Зима?
Ми теж – чужі?
За ніч не встиг відтануть іній…
Ідуть сніги.
І сни, як міражі…
Вірш з волхвеми “Грім” 2006 р.
* 2 лютого – Стрітення (Стрічання), зустрічається зима і літо, народне свято Громниці. Посвячені в цей день свічки звалися «громничними».