Осінь. Дні вагомі, наймудріші,
«Сад пісень» співа шляхи Сковороди…
В павутинні примостилась тиша –
Смокче лапку тихо, вмочену в меди.
Збились в купу змії і заснули.
Здвиження. Коріння стислось у землі.
Грає місто рукавами вулиць,
Падолист гарячий від холодних слів…
І побіг вогонь твоєї ВіРИ,
Осене, по листю сущім у Світи.
Запалав у стиглім небі Вирій.
Будеш там, душе моя, повір, і ти…
22.10.23
Зі збірки «З пракореня калини», 2024.
Картина М.Самохіна Грибні місця – 2005 рік.