Квітне без і конвалія – радість в душі,
І в очах – цілий Всесвіт! –
бринять ніжні дзвоники.
Вибуха материнством Землі Святе Лоно!
І сама проростаю у глиб і у шир.
Словом сонячним, рідним клечаю вірші.
Сім Ярил прибули: «При здоров’ї будь, доню!»
Квітне без і конвалія – радість в душі,
І в очах – цілий Всесвіт! –
бринять ніжні дзвоники.
Кучерявлять стежки молоді спориші,
Хороводять Русалки танки на осонні,
І злітає молитва – свята їх, озонна,
Що освячує Землю на крилах пташин.
Квітне без і конвалія – радість в душі!
12.05.20