Як чисто пишеться снігами січня!
Волхвує-колядує білодень!
Сніги й сонцЯ збира у дзьоб синичка,
А я – лиш смутки білі.
Де ти, де?
Я колядую з далечі-хуртечі,
На Долю кличу щастя і добра.
О Місяцю, спинись!
Гарячі плечі
Розхлюпану несуть в Любові храм.
Як світло плачеться!
Надія сяє –
Здолаєм все!
Ще нам топтати ряст!
Як писанки, пишу-молю серця я,
За січнем буде Великодній час!
І злинуть в небо лебедині крила,
Щедрівку ластівка нам принесе!
Скажу:
я так чекала,
засвітила
Першоцвітінням спрагле тіло се!
Зі збірки “Чорнобривці на снігу”, 2019.