Душа заносить Дідуха до хати,
Єднає стіл в Святвечір прарідню.
Дванадцять страв по колу.
Щедре свято,
Усім по ложці роздаю кутю.
Ось чоловік,
сини
і я між ними:
Їмо вареники,
п’ємо узвар,
І гріє душу Світло білозимне,
Вітри перегорнули календар.
Сварог дарує нове Коло Світу!
Зійшла з небес весела Коляда.
Горять серця молитвою зігріті,
Дажбожа сила з нами молода!
В святий сей час я Рід свій величаю,
Сварогу Славень й Роду учиню.
А ви
ждете
у потойбіччі
Раю,
Христоса* славите і чужину.
Душа заносить Дідуха до хати,
І сонценятком мерехтить свіча.
Ваш Бог ішов,
щоб всіх нас роз’єднати,
На землю,
в душу
кинути меча*.
А я Вас жду до Різдвяного столу**,
Й на Вас поділений святий пиріг.
Ми в різних храмах молимось за долю,
І гріє душі різний оберіг.
Однак Вас жду!
Вимолюю у Сонця
І в Місяця в Святвечір,
і в Зірок.
…Не Ви – колядники вже під віконцем.
Їм віддала я з маком пиріжок.
* Догму про те, що Ісус Христос є сином Божим, народжений від нього і так само є вічний, як бог Отець було прийнято підняттям рук 318 –ма єпископами на 1 Вселенському Собо-рі 325 р. в м. Нікея. ( Закон Божий).
* Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, – Я не мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов порізни-ти…». (Мт.10, 34-35).
«…конче вибий мешканців того міста вістрям меча, – віддай на закляття його». (5М.13,16).
** «Коли ти справляєш обід чи вечерю, не кличте друзів сво-їх, ні братів, ані родичів, ні сусідів багатих…». (Лк. 14, 12).