Душа як бджілка хоче пахощів весни,
Тюльпане мій, в пелюстках вуст – благоговійно!
Припала. Затишно, й на мить пощезли війни,
Благую вість… Там вітер поруч сумно зник…
Яка це радість, любий квіте, ми – живі!
Землиця чорна, рідна диха під ногами,
А хтось навік – в п’ятиметровій вирві-ямі…
Їх голос чутно у пташиній перезві.
Нам пощастило: острівець землі без мін,
Шматочок неба й краплі сонечка на віях
Даровано нам Господом по нашій вірі,
І славить серце Божий день за провесінь!
07.04.23
Фото з власної грядки Валентини Мироненко “Ранні тюльпани”.