Чорнобривці, моя мамо,
чорнобри…
У небесному надрам’ї
ти зориш.
Посаджу і заспіваю:
роду цвіт,
чорнобривці, мої славні –
квітне Світ.
Чорнобривці чорноброві –
розмах крил,
в рушниках моєї Мови
кров і біль!
Вишиваю-виглядаю…
Краю мій,
опустів мій дім, і гай вже, –
до зими…
Чорнобривці гріють хату,
осінь днів.
Йду до сина – сива мати,
йду у сни.
Там лиш тихая розмова,
в сині – СИН…
Чорнобривці… гасне овид…
Крик роси…
Зі збірки «Чорнобривці на снігу», 2019 р.