сонце | Людмила Ромен

На п’яльцях неба

на п’яльцях неба верба візерунком розклала свої коси усміхається сонячними пухнастими котиками – мружаться на сонечку і ніяковіють, що в

Заплутався сум осінній у вербових косах: це вже осінь вже осінь… Тіло арфою вигнулося, в дощі струменіло: о холодно тілу,

Слова Олександра Олеся Музика Людмили Гудкової-Ромен Сонце моє, сонце! Хочеш ти зайти. О, благаю, красне, вдень хоч посвіти, Бо без

Диптих 1. сонечко згорнуло свої затерплі від чекання ласки промінці затисло себе в кулачок зіщулилось заховалось за фіранку хмарки і