поетеса | Людмила Ромен

Сокоруху час

На зорях настояний п’ю я березовий сік, Намріюю щастя, як тайну у прасонцеколі, Із тінями сумнівів гордо стою у двобої.

Як же воно у житті до болю складно і до сліз просто?! Просто живеш, зливаєшся з юрбою, граючи ролі, що

На території Музею партизанської слави «Спадщанський ліс» квітень, 2011 р.

А поки день благословивсь я – буду жить! Бо в серці ще не відданий мій скарб любові Оцій землі рахманній

Безсонна ніч 02.11.11 Цикл 1. Болючі спогади… Вже не тобі віднині я належу, А спогадам, помноженим на біль. Людмила Овдієнко

Диптих Відлітайте, дерева. Прощай, нетутешня пташко. Мар’яна Савка І. Відлітають дерева – обпечені, саду. Тускно шиба скрипить під колючим крилом,