Сьогодні 7 грудня, у Свято української Хустки, у мене видався особливий день – багатий на зустрічі і спілкування з дітками. На запрошення вчителя предмета мистецтва слова та театрального мистецтва Парфило Наталії Миколаївни я побувала у Сумській спеціалізованій школі №23.
Коли раніше домовлялися, я запропонувала їй, щоб цікавішою була зустріч, роздати діткам слова з моєї п’єси «ЦІКАВА ОКТАВА». Але тоді зустріч не відбулася, бо я захворіла. І ось сьогодні нарешті я завітала до школи. Тепер захід відбувся в межах Всеукраїнської інформаційно- просвітницької тематичної акції «Національний тиждень читання».
Зустріла Наталія Миколаївна і відразу: а з Вами хочуть познайомитись і інші дітки молодшої ланки школи, як дізнались, що Ви у нас будете. Ви не проти зайти до них на урок і трішки розповісти про себе? Ну хто ж буде проти. Звісно я лише «за». Скільки допитливих, розумних очей дивились одразу на мене! Скільки піднятих рук, усмішок, запитань: а як пишуться вірші? А де ви берете натхнення? А як видаються книги? А Ви сама пишете? А як народжуються віршики? А чи можна навчитись писати вірші? А як, а як, а як?.. Не встигала відповідати, читати віршики, показувати книжечку, присвячену своїй внучці, якій і писались віршики. Слухали з таким захоплення! Вдивлялись у рядочки, де всі слова на одну літеру. Так дітки сьогодні дізнались, що таке тавтограма і що можна писати навіть на одну літеру! Ось яка багата наша українська мова!
Ще тепер дітки знають, хто пише вірші – ПОЕТИ І ПОЕТЕСИ. І що читати книги – це дуже важливо. Бо лише книгу можна погортати скільки разів, скільки захочеться. Роздивлятися малюнки. Дізнатися про дружбу і про зорі, про космос, про те, як доглядати і любити своїх домашній улюбленців: тваринок і птахів. Книга розповість про нашу державу, про різні професії, пригоди, про цікаві факти та казкові історії, як і що можна зробити своїми руками, про багато-багато цікавого у світі!
А побувала я на уроках учнів 3-А (вчитель Папуша О.М.), 1-Г (вчитель Бойко І.О.), 1-Б (вчитель Боженко Л.П.).
З учнями 3-А класу ми разом (я, вчитель Парфило Н.М. та учні з екрану) у своїх ролях прочитали мою п’єску. Це було дуже цікаве спілкування і досвід. Мені вперше довелося дистанційно вести розмову через екран. Захід затягнувся неочікувано для мене: а ну скільки діток захотіли почути і побачити живого письменника!
Ось ряд світлин доповнять мою розповідь і ясніше скажуть самі за себе, що то сьогодні було!
І слава Богу, що нас не перервав сигнал тривоги.
Хочеться побажати цим діткам МИРНОГО І ЩАСЛИВОГО МАЙБУТНЬОГО!
А для цього наші мужні ВОЇНИ-ЗАХИСНИКИ ВСЕ РОБЛЯТЬ І ЗРОБЛЯТЬ! Наші Збройні сили бережуть кожний день життя, не шкодуючи власного, щоб Україна здобула Перемогу! Наша вдячність їм і тиха молитва.
Вийшла зі школи і надворі стало тепліше…
Ще довго не відпускала уява допитливі оченята, підняті руки, голоси… Кольорові, веселі стіни у класах, коридорах. Парти для одного учні, чого у нас не було. Вони так вірять нам, дорослим. Вони теж стомились і чекають миру. Вони все розуміють…
Ми не прощалися, а домовились про наступні зустрічі.
