Сергій Кривонос,
поет з с. Сватове, що на Луганщині
переклад Людмили Ромен
* * *
Сяйвом вересня вулиці світять,
Зорепил застеля тінь в полях.
Знову голосом листяновітним
Вечір слово просте промовляв.
Промовляв про незвідані далі,
І про розсипи вранішніх рос.
Тільки руки мої застигали
В ковилі світлих пасом-волось.
Хоч так само претихо і ніжно
Ти виходиш сумна на поріг, –
Я не вірю в цю мить у розбіжність
Неминучу життєвих доріг.
Хоч ми порізно в лет – як комети,
Майже креснули доторк на мить.
Це у небі, в світах міжпланетних
Путь земну ми змогли освітить.
2003
Оригінал:
Светом улиц был август расцвечен,
Звездный дым над полями плыл,
Снова голосом лиственный вечер
Нам простые слова говорил.
Говорил про нездешние дали
И про россыпи утренних рос.
Только руки мои застывали
В ковыле твоих светлых волос.
И хотя так же тихо и нежно
Ты выходишь одна на порог,
Я не верю сейчас в неизбежность
Расхождения наших дорог.
Ведь летевшие порознь кометы
Прикоснулись друг к другу почти.
Это в небе, в краю межпланетном,
Отразились земные пути.
З книги «Возвращаются наши апрели» (2003), «Светом улиц был август расцвечен…» стр. 48.