Несли любов.
Хоч вже не рік весь схід – війна –
Страшна абетка горя. Нас тривоги хрестять.
В гарячім пеклі кров стає вже крижана:
Перев’язало всіх тужавим перевеслом.
За кожну п’ядь землі воює Захисник,
І соняхи у полі – й ті стоять у берцях,
Та образ Твій –
в блакитті Сонцем сяє лик,
Для українця Ти – любов свята у серці!
Барвінок в’ється молитвами між могил –
Ростуть – як хліб.
Та Ти зігрієш у долонях
Й запалиш в небі Слави тисячі світил*.
Вкраїно рідна, ми усі із Твого лона.
Ракета свище, вирва…
Впав чийсь муж, син, брат…
Не вбити вітер – правди дух Святий і Волю,
Незламна Ти!
Час Незалежність відстоять,
Вітчизно, з ран Твоїх ясніш розквітне Доля!
Вже прапор Перемоги тчемо у серцях,
І біль поглине день новий любові звуком.
Повернем схід і Крим – веде Чумацький Шлях,
Й держави Світу хочуть із Тобою злуку!
19.08.23
* Світило – в значенні церковної свічки.