ТАРАСОВЕ СЛОВО
ТетраКоло ронделів
Я на сторожі коло їх
поставлю слово.
Т. Г. Шевченко
1.
Те слово поставив Тарас на сторожі,
Тарасове слово – як хліб і вино.
Пророка від Господа дано давно,
Та міхи душі грають ноти порожні.
О думоньки-думи, важкі, придорожні…
І обрію тчеться сумне полотно.
Те слово поставив Тарас на сторожі.
Тарасове слово – як хліб і вино.
З біл-бордів сміються сучасні вельможі.
Пручались, і багрилось в кров знамено,
Скипали майдани, скріпляли гено́м
Свободи, як тільки спромігся з нас кожний.
Те слово поставив Тарас на сторожі.
2.
Тарасове слово – як хліб і вино,
Шевченкове слово – то мудрості світло:
Беріть, пригощайтесь. Хай душі просвітлить!
Візьміть цілі пригорщі слова зерно.
І тяжко, і важко, та сіять дано –
Орав і засіював. Сходи нам квітли.
Тарасове слово – як хліб і вино,
Шевченкове слово – то мудрості світло.
Думки всі сплітав – Україні вінок:
Ідіть в Україну, мої думи-діти,
Там знайдете правду й серця́ вам привітні,
Там сяє по-рідному Сонце в вікно!
Тарасове слово – як хліб і вино.
3.
Шевченкове слово – то мудрості світло,
Нам сяє, мов Сонце, на віки віків.
Народ із кайданів звільнити хотів,
Вогни́ща пожарів вкодовував титлом…
Живем в час такий, що нас мають за бидло,
Проходимо знову уроки гіркі…
Шевченкове слово – то мудрості світло,
Нам сяє, мов Сонце, на віки віків.
Дух слова його – не у всіх. Комусь – витлів.
Калину зривав зі своїх рукавів –
А то ж – оберіг наш і символ родів!
Скарби України хай квітнуть, хай квітнуть!
Шевченкове слово – то мудрості світло!
4.
Нам сяє, мов Сонце, на віки віків –
Те слово – поставив Тарас на сторожі.
Оспалі. Й московщини чобіт ворожий
Протопчує слід до Дніпра берегів…
В хустках – чорний крик, – глухнуть квіти вінків.
Хати поміж вирв, впали в землю… дорожні…
Та сяє, мов Сонце, на віки віків –
Те слово – поставив Тарас на сторожі.
Лелече гніздо на вербі – набакир.
Сплюндрований край. Скільки горя, мій Боже,
Хіба твій народ так духовно зубожів?..
Та ні! Сила волі і дух козаків
Нам сяє, мов Сонце, на віки віків!
15.04.24 – 01.03.25