Я перечитав відразу, на одному диханні Вашу поетичну трилогію (волхвему) «Грім», а згодом і отримав збірочку «Вірую», яка не менше мене вразила. І тому не сказати про це, не висловити свої відчуття від прочитаного було б не справедливо перед самим собою і перед Вами.
Ваші поезії розтривожили моє серце – наче Перун пройняв його мечем-блискавкою. Скільки в них світлого, освяченого любов’ю, закодованої енергії, передчуття і віри в очищення і оновлення світу і людських душ.
Той далекий для мене міфопоетичний світ давніх вірувань, культу і символів, який Ви відтворюєте в багатьох своїх творах так зримо, став набагато ближчим мені і зрозумілішим. Я наче відчув у шелесті дібров втаємничений голос Стрибога, плюскіт живої води, відчув, як в дивовижній природі все дихає, думає, діє, бо воно живе.
Скажу більше, Ваша поезія спонукала мене по-новому, не розумом, а серцем, глянути на природу дохристиянської віри нашого народу.
Нині стало багатьом зрозуміло, навіть лжедослідникам української міфології, що уявлення наших пращурів про стихії, явища природи не є якісь забобони, як вважала радянська історіографія, а насправді вони мають астральну природу.
Я, звичайно, на жаль, мало обізнаний, як і багато інших українців, яким саме був світогляд у пращурів, його пізнавальна глибина. Але прагну це надолужити. І я Вам вдячний за книги. Бо Ваші ґрунтовні знання про той час, пропущені через душу, опоетизовані, освячені любов’ю, розкривають дохристиянський світогляд нашого народу в стократ більше і глибше, ніж десятки книг наших дослідників.
То був справді великий світ любові, Дивосвіт! То було могутнє дерево духовності нашого народу, яке своєю розкішною кроною тримає нас і сьогодні. Наш народ завжди був сонцепоклонником і таким залишиться! Треба тільки пробуджувати у нього оте святе відчуття до світла. І Ваша поезія це робить. Ваша сакральна любов до України, її минулого і майбутнього заряджає духом і вірою.
А ще у Ваших творах так багато образів, символів, філософії і любові. А разом з тим, скільки болю за свій народ, за поруйновані села, людські душі.
І тому на закінчення хочу сказати тепле слово про Вас (віще слово) рядками з Вашого вірша:
Є графоман. А є високості мистець,
В нім світло серця вище хвиль цунамі.
Є потойбіччя. І є Сонця брама,
До неї все життя крізь Слово йде мистець.
Спасибі Вам за таку високу і сонцесяйну поезію! Здоров’я Вам і нових творчих успіхів! Хай Ваша сакральна любов зігріває схололі душі.
Михась Ткач,
член НСПУ
м.Чернігів
