На сороковини
Анатолія Гризуна
Небо вкраїнське щоніч на колінах,
Біля могилки припало, не спить,
Молиться тихо, як батько, невтішно,
Зорі небесним барвінком мигтять.
Літо по тобі – то в спеці, то плаче,
В небі – скоропис твоїх мигавиць*.
Жив – відкривав космос-біль України,
Серцем сконав – чорним болем землі.
Думкою важив розкрилений травень,
Словом тесав, важко гранив ти дні.
Збіглися дати: народження й смерті,
Строфи урвались, неспішний твій крок.
Неба в колінках прорвалися джинси**:
Тихо в мольбі відбуло сорок днів.
Ти прихиляв його мовно і синно, –
Душу тепер прихистило в собі.
Неба в колінках прорвалися джинси…
Зі збірки «Чорнобривці на снігу», 2019.
* Збірки Анатолія Гризуна «Скоропис мигавиці», «Космос».
** Остання прижиттєва збірка «Джинсове небо».