весна | Людмила Ромен

Скажи, що вже весна!

…скажи мені що весна І. Андрусяк Скажи: «О вже весна! Люблю тебе, моя єдина!» – Й самотності туга́ печаль розтане

Букет весни – яскраво-жовта зірка пшінки І рясту фіолет – всміхаються мені . Для внучечки, моєї рідної дитинки, Цей усміх

На зорях настояний п’ю я березовий сік, Намріюю щастя, як тайну у прасонцеколі, Із тінями сумнівів гордо стою у двобої.

А поки день благословивсь я – буду жить! Бо в серці ще не відданий мій скарб любові Оцій землі рахманній

Цвіте ясмин, бабусин ясмин! І серце – як квітник любові в світі. Краса ця дотиком її зігріта, Вдихай це пахілля

Із манускриптів сходить промінь Сонцебога. Це серце, втомлене від довгої зими, Ромене мій, вогнем любові перейми! Як вибухне душа від