Бути жінкою – важка доля. Бути жінкою-поетесою – відповідальне покликання. І чи можливо? Як у цьому світі, сповненому несправедливостей, болю,
Мітка: природа
А ми за листям йдем…
Роменлет Вже перший сніг дзвенить на куполах церков. А ми за листям йдем вчорашніми дощами… Не впізнаю. Ти хто? Ти
Гаснуть лип лампади…
Гаснуть лип лампади у туманах сивих… Дощ чаклує: ось і трунок – келих снів. Долюби! Схмелій від солоду вишнівок, Розчинись!
Скресать, цвісти, вродить!
І хай сьогодні сумно, на гілках вмирає листя, Ти знай: прийде весна – тобі знов квітнути й родить. Дощі цілющі
Я – сумління твоє!
Ходімте в сад. Я покажу вам сад. Його сумління покажу вам очі. Микола Вінграновський Я запрошую в сад. Перебрів він
Домчати б до тебе… Із вихором листя!
Тріолет Домчати б до тебе сьогодні! із вихором листя! – Гарячими айстрами зацілувати б вуста! Дзвенить півстоліттям година моя золота,