ТриКоло 1. Узорами заклечані шибки, Стоять без шелесту ліси готичні, Дві постаті застигли еротичні, В цілункові злилися на віки. Торкнулась
Мітка: природа
розстебни моєї ночі зоряні ґудзики
розстебни моєї ночі зоряні ґудзики і уздриш мене… вийде Місяць з-під коси засвітить на стелі розплетені хвилі волосся заніжать залоскочуть
Наче вірші без слів…
Дні наших мовчань, наче вірші без слів, Дощі без небес… І без зерня горіхи… За мить захлинуся сльозою і сміхом,
Розтеклись чорнобривці стрічками
Розтеклись чорнобривці стрічками, Мерехтить морозцю фіолет. Мої Суми – осінній сюжет То хореєм в мені, а то – ямбом. Такі
Русявий РАнок
Русявий РАнок родився: роздумує, роздивляється – розголошує розпорядок, розмотує, розсовує, розгойдує, розбуджує… РАдодіє: розбалакує рослинки, розгонисті рядки ріпи, рядочки редису:
Осінь. Дні вагомі, наймудріші…
Осінь. Дні вагомі, наймудріші, «Сад пісень» співа шляхи Сковороди… В павутинні примостилась тиша – Смокче лапку тихо, вмочену в меди.