Ніч яка, Господи, місячна, зоряна!.. Михайло Старицький. Звечоріло. Засіявся зернятками-зорями звід, замиготіли, заясніли знаки зодіаку. Задивилася залюблено: зорі завжди заворожують,

Ніч яка, Господи, місячна, зоряна!.. Михайло Старицький. Звечоріло. Засіявся зернятками-зорями звід, замиготіли, заясніли знаки зодіаку. Задивилася залюблено: зорі завжди заворожують,
Не малюй мене, осене, сріблом – Хай не важать літа Терези: Нам було і багато, і бідно, Причащалося нам від
Слова Олександра Олеся. Музика Людмили Ромен. Ой, навіщо мені листя, Коли вже іде зима, Коли холодно вже стало І пташок
Любов – прозора музика, вона – як нотка ціла. Я ж до пісень РАдійних нам складала всі слова! О, хто
Диптих 1. В очах ловив негаснучі зірки, І ми – мов дві струни сплелись, співучі, На арфі Всесвіту такі тремкі.
Газета “Червоний промінь” № 28, 5 березня 1985 року