Медитація Ніч яка місячна! Знову не сплю, бо люблю! Жриця кохання, вогню і вина, – таїна. Хто посадив ночі чорних
Мітка: кохання
На поцілунки квітень зголоднів
На поцілунки квітень зголоднів, І сік беріз – жагою квітню в груди, І вітер, мов коханий, підступа До голих пліч
Заплутався сум осінній
Заплутався сум осінній у вербових косах: це вже осінь вже осінь… Тіло арфою вигнулося, в дощі струменіло: о холодно тілу,
Сонце моє, сонце!
Слова Олександра Олеся Музика Людмили Гудкової-Ромен Сонце моє, сонце! Хочеш ти зайти. О, благаю, красне, вдень хоч посвіти, Бо без
Великдень грому
Цикл ронделів 1. ЛЮБОВ УПАЛА НАВЕСНІ ТАКА Любов упала навесні така, Як блискавиць вогонь! На пізні руна. Сніги прощались. Вгасли
Дзвенить в душі беріз весняний серпантин
Дзвенить в душі беріз весняний серпантин. Під теплим небом – ні, не сонце – стигма-жінка Розіп’ята коханням на межі обжинків,