доля | Людмила Ромен

Ладусі

ЛАДУСІ Ладо, ла́дусі, ладусі́, – Де були, скажіть? – В бабусі. – Чим вона вас пригощала? – З печі борщиком

Ромашечко біла, в морозній зимовій пустелі, Не в пору свою всім на зло між снігів зацвіла. Піввіку пелюстки латала, так

Мала батьківщино – мій берег Малого Ромену, Тонесенький голос ріки ноженятам співа, Кульбабок гарячі голівки колише трава. Мала батьківщино –

(Медитація) На згадку запалю вночі свічу, В тобі восково-біло протечу. Я теж так можу. – Я мовчу. Я стежку між

Післямова до збірки-волхвеми «Білий лебідь – лебідь Чорний» Спочатку була… смерть-народження. Болісний перехід у світ, який не чекав мене, не