Дні наших мовчань, наче вірші без слів, Дощі без небес… І без зерня горіхи… За мить захлинуся сльозою і сміхом,

Людмила Ромен – член Національної Спілки письменників України
Дні наших мовчань, наче вірші без слів, Дощі без небес… І без зерня горіхи… За мить захлинуся сльозою і сміхом,
Рондель Подаруй мені листя осіннє (Цвіт весни дарувати не зміг). Хоч дощем окропи мій поріг, Словом біль замоли. Неодмінно Буде
Русявий РАнок родився: роздумує, роздивляється – розголошує розпорядок, розмотує, розсовує, розгойдує, розбуджує… РАдодіє: розбалакує рослинки, розгонисті рядки ріпи, рядочки редису:
Нещодавно створеною Сумською обласною організацією Асоціації поетів-ронделістів України був проведений цікавий Всеукраїнський літературний конкурс ронделя «Липовим медом душа, як бджола…».
Воскресенський храм*, збудований коштом Андрія – сина Герасима Кондратьєва, єдиний свідок засновника міста, освячений уже через рік після смерті батька
Рондель Вересневі пісні журавлині Замість дзвоника в небі дзвенять. Першокласників шереху п’ят – Не відчує подвір’я їх нині, Не стечуться